***

Я тебе не тримаю – іди,
І нехай серце рветься від болю!
Ти іди, як від лютой біди,
Не порушу твого я спокою.

І розтануть, як марево, сни,
Зійде сонце ранкове без тебе.
Жити далі заради весни,
Буду жити заради я себе!

Відпускаю за вітром вірші,
Морським хвилям свій смуток залишу.
Най не буде словам тим межі,
Хай лунають, пронизуя тишу!

Відспівали останні пісні,
Відіграли фінальні сюжети.
То чому ж мої очі сумні?
Бо на двох ця любов нам. То де ти?

Не зважай. Я не кличу тебе.
В тебе інша цікава стежина.
А цей біль відболить та піде.
Не твоя. Не сестра. Не дружина.

І нехай, може, й доля одна,
Може, зустріч і невипадкова.
Ти вже сам по собі. Я сама.
Щастя я не бажаю чужого.

Час іде, він знесилив мене,
Бо тобі всю себе віддавала.
Все мине. І ця втома мине.
І та мить, коли я так кохала.

Відлітають замріяні дні.
Не шукаю причини поважні.
Тільки літо залишу собі,
Наше літо, де ми такі справжні.