Коли місяць-молодИк умостився в небі,
Охопила матір-ніч зоряно наш дім,
Надихається поет, (скільки ж йому треба),
Та й збирає низку рим з розмаїття слів…
І до перших кугутів, на світанні співів,
Розсипає на папір віршове зерно
Про кохання, що було болісно-щасливе,
Та пішло, і так болить зламане крило...
Долі іншої нема - треба доносити,
Вже чи пан, а чи пропав - сонечко встає.
Що посіяне - зросло, вже пора косити,
Лікувати, тим що є, серденько моє.
Коли мiсяць...
© Copyright: Елена Богданова 6, 2019
Свидетельство о публикации №119061007357
Свидетельство о публикации №119061007357
Рецензии