Знадвору дощ по вікнах барабанить
шумить і мрії навіває.
Дивлюсь в вікно, на краплі що стікають.
Сама в собі, із своїми думками.
Люблю, коли так дощ шумить...
Я кавою його зустріну ...
Повіє прохолодою з вікна , укриюсь теплим пледом...вимкну світло...
Порину в мрії, відлечу - далеко.
Подалі від тривог знесиленого світу.
І стане на душі так тепло і привітно.
І ти ,коли промочиш ноги,
на вогник забігай, в мій теплий рай.
Що зітканий із доброти й любові.
Коли дощить...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119061004392
Свидетельство о публикации №119061004392
Рецензии