Не знаю я – пелюсткою чи листом
Колись у землю раптом упаду,
В пахучім травні, в жовтім падолисті,
Чи в грудні свій спочинок віднайду…
А може, я впаду сльозою літа,
Або грозою кану в небуття…
Моя душа– щедротами пошита,
Любистком квітне й диво-вишиттям.
Але свій хрест несу завзято й чесно,
Долаючи яруги і горби...,
Холодні зими, вибілені весни,
Пригублюючи келихи журби…
Та все ж люблю і літечко, і осінь,
Про них мої і рими, і вірші.
Дитинством снію радісним і досі,
І спомини цвітуть в моїй душі…
Й якщо мій вірш комусь зачепить душу,
І віти розростуться на бокИ, -
То вже для цього я писати мушу,
І хай вірші мої, - мов ластівки!
Не знаю
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2019
Свидетельство о публикации №119060905592
Свидетельство о публикации №119060905592
Рецензии
Очень трогательно и лирично отображено состояние души.
Александр Лазутин 29.09.2019 08:58 • Заявить о нарушении
Александр Лазутин 29.09.2019 08:58 • Заявить о нарушении