Твоє серце скам'яніло стало крепке мов броня.
А колись...коли жевріло,та кохало навмання...
То на осліп гріло свиту,що дірявою була...
Я згадала,в цьому серці,я трояндою цвіла.
Я вбрання всі пелюсткові,вітром гладила на сміх.
Та сережки кольорові,із намистом клала в міх.
І пахніла вся округа,а тепер пропав і слід...
Твоє серце скам'яніло,не роса а градом піт.
Не стучить та не говорить,не зігріє в холоди.
Та і квітка пропадає без джерельної води.
Твоє серце скам'яніло,тож мене у нім нема...
Де троянда була,-дирка...чорна.Й мова та німа.
(Понкратова.О.В.)
Я згадала
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119060606914
Свидетельство о публикации №119060606914
Рецензии