крила - сокири, крила - мости

­Зліва вставало Сонце з долини,
справа за схилами линуло в ніч.
Дні проминали, текли роковини,
місто і доля сходились увіч.
Київ на схилах, Київ в долині,
хвилі блакиті і жовті лани.
Мають родимі ключі журавлині,
крила — сокири і крила — мости.
Де ми раділи, там і журились,
де ми Перуна божились одбуть,
там прийняли і покару і милість,
де похрестилися — там розіпнуть.
Бути нехитрим — ось вона хитрість.
Захід ревнує до Сонця зеніт.
Знову зійдемось, як винайдем щирість.
З часом родитиме і пустоцвіт.


Рецензии