Чому мовчу і мене чують?
Чому кричу і як в труні?
Чому любов моя дратує?
Все неоднаково мені.
Це така ганебна справа,
писати тобі ці вірші,
ти скажеш: талановито, дуже мило,
але вже потім: вибач, ні.
І це повторюється вічність,
як боротьба життів в житті,
чиїсь страждання прозаїчні,
допоки не пізнав їх на собі.
Я не згадую про тебе,
ти геть забута, як гештальт,
але твій образ сонце,
в голові, в цю мить, на жаль.
1.06.
На жаль
© Copyright: Петровский Андрей, 2019
Свидетельство о публикации №119060306335
Свидетельство о публикации №119060306335
Рецензии