Приклавши до вуха мушлю,
Почуєш морський прибій,
Повні відчаю крики чайки,
Солоні краплі з вій.
А якщо затулити долонями
Замість мушлі вуха свої,
Що тоді ти почуєш під скронями,
Які спогади бачиш свої?
Мої руки мені шепочуть
Конюшиною, що тримали,
Та кульбабами жовто-гарячими,
Що охоче в вінки вплітали.
Ці долоні співають вітром,
Поручнями, цигарками,
Іншими чиїмось руками,
Які дуже міцно тримали.
Пальці згадають чорнила,
Фарби, папери, нитки,
Сьози, котрі зтирали,
Вночі, щоб не бачив їх ти.
Повідомлення напідпитку,
Кожна літера як Еверест,
Торкання пекучої плоті
Та не дуже пристойний жест.
Замість мушлі слухай долоні,
Вони більше згадають тобі.
І малюй на вікні долонями -
Все одно все змиють дощі.
09/09/2016
Мушля
© Copyright: Лава Риона, 2019
Свидетельство о публикации №119060207128
Свидетельство о публикации №119060207128
Рецензии