Прости менi, мамо, бiльше не плач Тетяна Левицька

http://www.stihi.ru/2019/04/30/5449


Оригінал:
 
 
Прости мені, мамо, і більше не плач,
не виправдала я твої сподівання.
Не вийшла у люди, так вийшло - пробач,
твоя непокірна, безхитрісна Таня.

Ти вчила, як гідність і хліб берегти,
збирати у кошики стиглі суниці.
Людей шанувати, іти до мети,
жасминовий цвіт діставати з криниці.
Хрести фарбувати блакиттю, а ще
розучувати на баяні етюди,
косу полоскати липневим дощем.
На жаль, не навчила втікати від бруду.
Огидної зради, облуди і від
безсонних ночей, заплямованих буднів,
болючих утрат, несподіваних бід,
що скальпелем гострим спотворили груди.
Повчала цінити життя
промінці
і пісню любити у світі найкращу.
Та не розтлумачила бідній вівці,
що можна потрапити звірові в пащу.
Ти дуже хотіла, щоб виросла я
І вищою, і розумнішою, рідна.
Дала все мені, тільки доля моя
в зіницях помітити зорі не здібна.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Прости меня, мама, и вновь не грусти:
я не оправдала твоих ожиданий.
Не вышла я в люди, так вышло – прости,
твоя непокорно-открытая Таня.

И честь, словно хлеб, завещала мне ты,
что спелой всегда  земляника берётся.
Людей уважая, не сглазить мечты,
жасминовый цвет доставать из колодца.
Крестом любоваться  лазоревым днём,
усердно этюды учить на баяне,
споласкивать косы июльским дождём.
Но как бы от грязи укрыться Татьяне,
презренных предательств и фальши тех лет,
бессонных ночей и запятнанных буден,
от боли утрат, неожиданных бед,
что скальпелем острым испортили груди?..
Учила улыбку ценить на лице
и песню любить, золотую, на счастье,
Не вбила лишь в голову бедной овце,
что можно влететь и в разверстые пасти.
Ты очень хотела, чтоб выросла я
Умнее и лучше иных в целом свете.
Дала ты мне всё, только доля моя
В очах не способна сиянье заметить.


Аватар Автора оригинала
(фото из старого альбома)