Не хвалився сад

Не хвалився сад опалим цвітом,
Сумував, що зникла десь краса...
Та не знав, що наближалось літо,
І несло з собою чудеса.

Там, на місці цвіту поміж віття,
Дозрівали  бажані плоди
І чудові  фрукти соковиті,
Нахиляли гілку до води.

Сад спостерігав оту картину,
Як земля торкнулася гілок,
Й дарував  він яблука дитині,
Що прибігла нишком у садок.

З радістю дерева шепотіли:
Ми потрібні! О, щаслива мить!
Й виростало щастя, ніби крила,
І здавалось: ввись  воно злетить!

Та минули дні рясного плоду,
В клунях  урожай розкішний весь...
Принесли дощі сльоту  й негоду,
Спека та тепло поділись десь...

Знову шелестів  садочок листям,
Тільки не смарагдом  -  золотим...
І на постарілих вмить обійстях,
Час від часу вверх здіймався дим...
.........………………………........................

Ти побачив тут життя картину?
Коли ні - пильніше придивись.
Щоб зустріти з радістю хвилину,
Як душа сягне від тіла  ввись.
~ДЛВ~