смуток

О смуток мій, улюблений притулок
моїй самотності в юрбі стожар,
ти мій дев'ятий вал і перший порятунок,
сумління немочі і мудрощів тягар.
Гірчичне зернятко дитячого засмутку
в заставу візьме храмовий лихвар,
і лицемірства здобич капатиме хутко
дрібною міддю до мошонки скнар.
Жадання помсти відбирає сили,
«за око око» — стане світ сліпим,
як той кобзар на краї небосхилу —
моєму смутку вічний побратим...


Рецензии