Я кожен день іду неначе в бій
Здригаючись під натиском шаленим
Нестримних вражень та стрімких подій,
Що пролітають кулею повз мене.
Я намагаюсь жити, як усі
У цьому Світі повному страждання.
Перебуваю на тонкій межі
Поміж надії, віри, сподівання...
Так кожен день подовжує життя -
Нові ідеї, плани, діалоги…
Так доля порина у майбуття
Далекі обираючи дороги.
Щоб йти по ним до світлої мети.
Знов падати і знову підійматись,
Щоб врешті решт любов свою знайти,
Або хоча б принаймні намагатись.
02.02.2016.
Я кожен день iду неначе в бiй
© Copyright: Сергей Дроботенко, 2019
Свидетельство о публикации №119052808634
Свидетельство о публикации №119052808634
Рецензии