Що ти бачиш, коли закриваєш очі?
Я бачу срібло зірок у ночі, які накривають мене своїм теплом, бавляться із сусідським рудим котом на дахові, стрибаючи, як діти перед новорічним тортом. А потім зірки поступово тануть у долонях, як сніг, що так несміливо випав і наче сам злякався своїй несподіваності.
Яке бажання маєш?
Загорнутися ковдрою осіннього жовтого листя від самітності перед багаттям життя й смакувати глінтвейн незрозумілості картинок буття, які мож скинути на телефон як докази душі грайливості.
І як ти думаєш жити далі?
Хтозна. Принаймні, в мене на шафі десь між шпалерами і незрозуміло звідки занесеним привидом Борхеса підручником з іспанської є вакансія для пензлів з фарбами. І як мі буде зовсім кепсько, то буду управлятися з «холєрами», розмазуючи кольорових тарганів між паперами. Отака якась нехитра стратегія.
А ти? Як щодо тебе?
Що бачиш?
© Copyright: Николай Хижняк 2, 2019
Свидетельство о публикации №119052806231
Свидетельство о публикации №119052806231
Рецензии