Вже свічки запалили каштани
І на варті стоять край могил.
У підніжжя палають тюльпани.
Тиша, лиш шепотить щось ковил.
Він похованих тут - пам'ятає.
Як стояли, щоб звіра спинить,
Як розхристаний вітер шугає,
Наче хоче від куль захистить.
Та, мов скошені падають в трави,
А позаду громами: - " Ура!"
Це забути не маємо права.
Не прийшла забуття ще пора.
В кожній хаті, у кожній родині
Втрати рідних ятрять і печуть.
До могил, по травневій стежині,
Наші болі їм квіти несуть.
Нашi болi квiти несуть
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2019
Свидетельство о публикации №119052603656
Свидетельство о публикации №119052603656
Рецензии
Дуже дякую за цей вірш. Щось змінилось у багатостраждального, відбирає памороки, тож важливо нагадувати, хто був ворогом, і з ким навалу здолали, перемогу кували.
Приоре Амикус 26.05.2019 12:22 • Заявить о нарушении
Приоре Амикус 26.05.2019 12:22 • Заявить о нарушении
У кожній сім'ї загинули у ВВв наші рідні і ми не маємо морального права забути про це. І як би це не подобалось комусь, ми всеодно йтимемо вклонитися до цих священних могил. Дякую щиро Вам за добре слово і увагу. З повагою, Олена Борисенко.
Елена Борисенко 5 26.05.2019 14:32 Заявить о нарушении
Елена Борисенко 5 26.05.2019 14:32 Заявить о нарушении