Якби знаття*, так повелося
Але не мовлено про «-сте»*
Одне життя і пук волосся
в гласе*
Я те чував і мрію, мрію
дивлюся крізь цуравий* час
Вечірня, сонце тужавіє
і небо, мов пінявий квас
Такі окрилені простори…
Гітарний присмак, ватри глянець
В твоїх очах я бачу гори
І рветься на щоках туманець
І ковдош*-місяць сонце просить
Така вже навкруг поночінь
Гудак* вертає, місця досить
Сота* пісенну волосінь
А нас нема в оті хвилини
Прядемо власнії світи
І так минають ночі сині
І сон в окремішнім житті
(с)
Журавель Костянтин
*Якби знаття - якби знав;
«-сте» - ви;
Гласе - шовкова матерія
Суравий - дірявий;
Совдош - жебрак;
Гудак - музика
Сотати - мотаючи, витягувати щось звідки-небудь
***
© Copyright: Константин Журавель-Вайтман, 2019
Свидетельство о публикации №119052508200
Свидетельство о публикации №119052508200
Рецензии