Межею нашоi розлуки
Була твоя, матусе, смерть,
Твiй голос, сльози, стогiн, муки
Заполонили душу вщерть...
Нiхто не прийде i не скаже,
Що ти жива, що ждеш синiв...
О, серце, серце - серце враже,
Для чого рвеш ти пута днiв?
Колись давно - в дитинствi босiм
Я мрiяв стати сильним, дужим,
Та тiльки бачиш, я ще й досi
Не став дорослим зрiлим мужем...
Тридцяту весну - кроки, кроки,
Трамбую думами стежки,
Твiй образ свiтлий синьоокий
Зберiг я, мамо, на вiки...
I знову люди, люди, люди -
Снують, мов з неба "пада" снiг,
Та лиш тебе вже бiльш не буде -
Сини роз`iхались з Полiг...
Нiхто не прийде i не скаже,
Що ти, жива, що ждеш синiв...
О, серце, серце - серце враже,
Для чого рвеш ти пута днiв?
Нiхто не прийде i не скаже... УКР
© Copyright: Шульга Михаил Григорьевич, 2019
Свидетельство о публикации №119052208513
Свидетельство о публикации №119052208513
Рецензии