Пераклады з Iннакенцiя Анненскага


У сусвеце

Ва ўсім сусвеце між свяціл
імя адзінай Зоркі паўтараю.
І не таму, што я Яе любіў,
а што нуду з другімі  пажынаю.    
 
А ў час, як боль з душою заадно,
у Яе адной адказ чакаю нема,
і не таму, што з Ёю мне святло,
а што святла мне з Ёю і не трэба.


Оригинал

Среди миров

Среди миров, в мерцании светил
Одной звезды я повторяю имя.
Не потому, чтоб я Ее любил,
А потому, что я томлюсь с другими.

И если мне сомненье тяжело,
Я у Нее одной молю ответа,
Не потому, что от Нее светло,
А потому, что с Ней не надо света.
3 апреля 1909


***

Калі б не смерць, а стан трызнення,
калі душу ачоліць смутак,
тады адчуеш на імгненне,
што ўсё жыццё было пакутай.

Ці ж я не з вамі знікну, дні?
Не звяну лісцямі на клёнах?
І не мае памруць агні
слязьмі крыштальнасці зялёнай?

Ці ж я не ўвесь з бязлюддзя скал
і з чорнай беднасці бярозы,
дзе іней пухам накрываў
акачанелыя мімозы?

Ці ж мне дажджынкай на ляту
да долу падаць, бы з пасады?..
Але скажыце, ці знайду
я недзе сэрца для спагады?


Оригинал

***

Когда б не смерть, а забытье,
Чтоб ни движения, ни звука...
Ведь если вслушаться в нее,
Вся жизнь моя - не жизнь, а мука.

Иль я не с вами таю, дни?
Не вяну с листьями на кленах?
Иль не мои умрут огни
В слезах кристаллов растопленных?

Иль я не весь в безлюдье скал
И черном нищенстве березы?
Не весь в том белом пухе розы,
Что холод утра оковал?

В дождинках этих, что нависли,
Чтоб жемчугами ниспадать?..
А мне, скажите, в муках мысли
Найдется ль сердце сострадать?


Рецензии