Дож

               «Іриси зів’януть ледве
                Торкнеться їх голос мій
                Заплямней кров’ю заграви…»
                (Федеріко Гарсіа Лорка)

Іриси – квіти веселки,
Сині квіти босоногих арфістів
В’януть в солоній Італії
На квітнику дожа –
Незачесаного Франческо
На дикому квітнику неохайному,
Що сам собі виріс обабіч
Виноградника важких сонетів,
Біля розтрощених діжок,
Біля старої халупи –
Помешкання бородатого сторожа
Шевця зашкарублих постолів Сонця
І кравця білої свити Місяця.
Обабіч.
Метелики зі сумними очима
І крилами кольору фролентійського оксамиту
(Три флорини для монаха,
Три флорини для жебрачки,
Три флорини для опудала –
Усього дев’ять)
Очікують п’янкої осені –
Осені дивака Петрарки.
А вона все не йде,
А вона все не вірить,
А вона все комизиться
(Наче не матрона вона, а діва –
Артеміда лісу оленів.)
Я хотів побачити човен –
Той самий, зі скляною чашею,
Той самий – без вітрила і якоря,
Що зробили з старої газети,
Чавунної, як і все ренесансне.
Хотів лише побачити,
Але де там…


Рецензии
Дуже гарний твір. Глибокий

Валео Лученко   06.06.2019 09:02     Заявить о нарушении
Дякую, друже!

Артур Грей Эсквайр   06.06.2019 16:31   Заявить о нарушении
трошки сюрреалiстично , але.... це зроблено як чудовий малюнок у стилі епохи відродження ... нібито можна побачити саме полотно і широкі і точніши мазки пензля митця- але все виконано словесно. 10 з 10. Вам дуже вдячний, друже!

Алексей Иродиадов Гаулиш   02.07.2020 15:37   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.