Журавлi

 

Зима, немов би, злиться!
Але завжди далеко вікові
летять там срібні птиці,
ті сиві птахи - журавлі.

Вони летять в дорогу безупинно,
шляхом, який не знав кінця.
Упертим клином журавлиним
вони врізаються в серця.

Весняним кличем новиною,
у кожній жилочці в крилі,
нестримною любов'ю,
якої тісно на землі!

Вони пройшли такі вже далі,
вони летіли стільки днів!
Вони втомилися зухвалі,
що і не думають про них.

Сльоту і сніг вони стрічали,
мережу трясовин, туманів гать.
Вони співають, щоб не плакати чимдалі.
Щоб долетіти все ж вони летять.

І раптом хтось зітхнув похило
- Стомився! - й важко падати почав.
Але десь поруч все ж тремтіло
там рідне срібне, сіре те крило.

Останнім поглядом заочно -
розтягнутий ланцюг вже тіл -
а те крило все билось поруч.
І він не впав. І - долетів.

Вони летять по всій Вкраїні,
ті сиві птиці - журавлі.
Трикутники косі, святі їх хрестовини
весь перетнули білий світ.

Під осінь клично неповторно 
у синь тугу здіймуться знов.
Вони усе життя літають поруч,
а це вже більше, ніж любов.




























coverсія