Коли помре остання зірка
І хаос поглинатиме живе,
Моя довічна, спрагла думка,
Епохи, навіть час переживе.
І на руїнах існування,
Серед золи всесвітнього вогню,
Моє сиво-криле кохання,
Поклич, ярмо почорніле зніму...
Немов з столітнього кургану,
Ми вийдемо й прокинешся від сну,
Змахну з чола твого оману,
У власні сили віру поверну.
Минуле-спомин хвилюючий,
Згадаєш, мій любий, нашу любов,
Миттєвість кожну смакуючи,
Нас берегтиме кохання покров...
Сиво-криле кохання...
© Copyright: Ирина Грипич, 2019
Свидетельство о публикации №119051407684
Свидетельство о публикации №119051407684
Рецензии