Похмуре місто дивиться на нас,
Застигли дні у сутінках туманних.
Летить до пекла невблаганний час,
Лишає слід зі спогадів примарних.
Непевний вітер тихо шелестить,
Немов забувши невідоме слово.
Спиняючи непосидючу мить,
Співає дощ одвічну колискову.
Здійнялось сяйво у грозовій млі.
Від рокоту у небі затремтіли
Блискучі краплі на тонкому склі,
І вітри сміливіш зашелестіли.
А я дивлюсь у небо за вікном,
В його байдужі темно-сірі очі,
І все здається нескінченним сном -
Таким прозорим і чітким напрочуд.
Похмуре мiсто
© Copyright: Анита Левицкая, 2019
Свидетельство о публикации №119051100574
Свидетельство о публикации №119051100574
Рецензии