Бог поряд завжди

    (Світлані К. присвячується)
Затуманений погляд сльозою, світанку  не видно,
Хмари темні, здається покрили увесь небосхил,
Ти в скорботі важкій, поряд смуток і сльози у рідних.
Навіть думати важко, фізичних немає вже сил.

І здається, що сонце світити в цю мить перестало,
Час свій біг зупинив, перед горем схилившись твоїм ...
Серед діточок любих найменшого сина не стало...
Не співатимуть більше йому навесні солов’ї .

Та в годину, як серце болить, обливається  кров’ю,
І здається ніщо не потішить, не зніме тривог,
Повний ласки небес, з співчуттям неземним та любов’ю ,
У цей час особисто до тебе говорить сам Бог:

«Твоя рана глибока, я бачу це, люба дитино!
Із тобою разом понесу невимовну печаль
Бо тебе я люблю, Я за тебе на смерть віддав Сина,
І відома Мені твоя біль, твої сльози і жаль...

Свого часу під серцем носила ти рідну кровинку,
З нетерпінням чекала дванадцяте миле дитя...
І в уяві плекала надію - зросте й ця дитинка ,
Та не знала, що буде коротким Матвійка життя...

Твоя рана кровить, і загоїтись може не скоро,
Я це знаю, - повір, - Сам бо смерть зустрічав на землі,
Понесу на Собі твою біль ,  розділяючи горе,
І потішу тебе, до грудей пригорнувши Своїх...

Хоч здається, ту біль час із пам`яті стерти не зможе,
Ти надію на зустріч із сином у небі плекай,
Він вже там в небесах, бо належить таким Царство Боже!
В і‘мя Сина Мого, вони прощені - твердо це знай.

Нехай віра твоя в цих стражданнях росте і зміцніє ,
Хоч нелегко тепер - та побачиш в майбутньому плід ...
Хай втішає на зустріч у небі з синочком надія...
В материнському серці лишив незгладимий він слід.

Як родилась іскра, щоб у небо блакитне  злетіти,
Так людини  життя на землі - повне горя й біди...
Хоч сльоза на очах буде часто у тебе тремтіти
Пам’ятай:  Я з Тобою, дитя, буду поряд завжди.
~ДЛВ~
З любов’ю і співчуттям !