я так далеко вт к...

*   *   *


я так далеко втік
від
     цілоденних карбів
навкруги лиш кущі
          мов пензлі –
       вмакнуті ув
                білі і
         рожеві і
             золоті
           фарби


Бог рушив!! –
і хоч такий сухий я
ніби зняли мітлу із кия
та що тут я
Бог знов і знов рішив
             підмалювати – душі!!


і пробачайте мені в світі
бо не говорю на івріті
зате було розмовляв з Богом
проте Він стільки має Серця (!!!!)


й мале ягня
в Серці пасеться

ув дусі бачу гору й сосни
в них дух – такий –
дружній спів-осний
що все підсушене й підносить!!


а бач
що як художник упіймає
лицем торта
то й подивіться – він
схожий трішки на
                торта
хтось скаже: знаю


Мова Любові!
дух в Бозі пісню відкриває!


Що Ти, широкий Серцем, пишеш!
мене не лишиш, Боже?
Не лишиш!
мене – не лишиш!!


де гора й сосни –
в них дух такий
дружній
спів-осний
що  все підсушене й підносить!

Тож в Тебе вчаться! а
мене читають... й просять!
а – що просять?
Велике?
Серце?

24.04.2019