Місто вечірнє так світить вогнями,
Мчить і летить, і спішить.
Кличуть автобуси:"Нумо за нами.
Час не стоїть, а летить!"
Я і собі вже на місці не встою,
З вітром змагання веду.
Поміж людською живою рікою
Наче лечу, а не йду.
Як я люблю цей швидкий, невгамовний,
Дивний, пульсуючий рух.
Місту кричу, що ми родичі кровні,
Аж перехоплює дух.
Мiсто
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2019
Свидетельство о публикации №119050807418
Свидетельство о публикации №119050807418
Рецензии
