Сидіти пташині у клітці несила,
В ній крила ламає, то де тут співать?
На волю, до світла так рветься щосили,
Щоб в променях сонця пісні колисать.
Не стримати серця, що хоче Любові,
Надії і Віри, і трохи тепла.
Як манять простори її кольорові.
Якби то у небо злетіти могла.
То леготу радо крилята розкрила,
В обійми упала красуні-весни.
О, як би вона не співала - дзвеніла,
Низала на промені дивні пісні.
У клiтцi сидiти несила
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2019
Свидетельство о публикации №119050807069
Свидетельство о публикации №119050807069
Рецензии