У лісі моя осінь загубилась з чарівним вогнем.
Біжу по стежці я, посипаної жовтим листям...
Де відшукаю я тебе, коли вже запалав той клен,
щоби відправить лист в країну ту, де - ТИША?
Там будуть плакати в ночі вже змерзлі сови,
і плакати дощі нескінчені і вітри свищуть.
Жадані, любі друзі, заспокойте ви мене ізнову
й купіть квиток в країну ту, що звуть там – ТИША!
Далеко за лісами вересень жене останні грози,
і тучі громові, - До скорого з землею! Вище, вище.
Везіть мене, туди, немов, кричать там паровози,
відправте мою душу в ту країну, де там - ТИША…
cоverсія
ТИША
© Copyright: Петр Скорук, 2019
Свидетельство о публикации №119050507321
Свидетельство о публикации №119050507321
Рецензии