Закрию очі - чутно подих
Моєї натомленої душі.
Я відчуваю світу вроду
Лише вночі...
***
Коли навколо, мов пустеля,
Крізь чорний шовк
Блищить кришталь,
Мені нічого вже не треба
Та тільки себе трошки жаль.
***
Шкода мені,що скороплинно
Цей день,ця ніч тепер мине,
А ці дерева не погинуть,
Вони переживуть мене.
****
За ними буду сумувати
І бачити у своїм сні
Безмежний спокій вулиць
І маленьки хати,
І зорі ліхтарів удалині.
Нiч
© Copyright: Елена Забудько, 2019
Свидетельство о публикации №119050304418
Свидетельство о публикации №119050304418
Рецензии