Чужа душа – безодня, ніхто її не знає,
Коли вона в веселості, коли вона страждає?
А в буреломі лихоліття, душі не завжди розмаїття,
Вона буває різною, однаке, душа із болем,
Мов червоні маки…..
Та променіє з ранку і до ночі, тремтить вогонь,
І гаснути не хоче, вона, як квітка, що з весни розквітла,
Душа страждає, їй від болю гірко!
Тож буде день, де радість із журбою
Зустрінуться, як ми колись з тобою,
Душа у світ полине в простір зрання,
Щоб знову там зустрітися з коханням!
Чужа душа - безодня
© Copyright: Светлана Кириченко 3, 2019
Свидетельство о публикации №119042908671
Свидетельство о публикации №119042908671
Рецензии