Пишу диктант...

Пишу диктант, невпевнено пишу,
Із виправленнями та помилками,
Біжить рядком перо і я біжу,
І грубо помиляюся роками .

І все ж пишу диктант на чистовик,
Без права щось колись переписати.
До почерку свого я майже звик,
До помилок не хочеться звикати.

Пишу диктант, перо лишає слід,
І знову бруд, і знову ряд нерівний,
В переживаннях виступає піт:
Коли ж я помилок старих уникну?!

Так довго вчусь, тренуюсь і пишу...
І лиш тоді, як знову помиляюсь,
То згадую, що правила не вчу,
Без знань важливих марно я стараюсь.

А Вчитель мій, з надією в душі,
Мені підручник тихо простягає:
«Ти правила засвоїти спіши ,
Без них ніяк, ти ж це прекрасно знаєш!»

Підручника гортаю сторінки,
Відшукуючи перли знань важливих.
В навчанні дні минають і роки...
я правила завчив, собі на диво!

І знов пишу уже новий диктант,
Так хочеться писати все чистіше...
Й шепочуть мої стомлені вуста:
Хай помилок старих не буде більше.

Беру у руки списаний папір,
І Вчителю несу на перевірку.
«Сьогодні я прощаю все тобі!»
І ставить «добре» де протер я дірку.

«Ти, правила старанно довго вчив,
Як помилявся - це тебе томило...
Старатись будеш, по життю йдучи,
З такого учня, вірю, буде діло.»

І посмішка з`явилась на устах,
Тепер мені Учитель довіряє,
І щез гнітючий неприємний страх,
Я можу краще вже писати - знаю.

Мій добрий Вчитель - це Господь Ісус,
А правила - це заповіді Божі.
Підручник по якому я учусь,
Це  - Біблія, що вчить, як жити гоже.

Диктант - це кожен день мого життя,
Що вчинене усе несе з собою.
Пишу - іду вперед, без вороття,
Й діла мої ідуть услід за мною.
~ДЛВ~