Володимир Висоцький Балада про гiпс
В. Абдулову
Немає гострих вражень - все непотріб, мотлох, гниль.
Надалi так, - з туги ще врiжу дуба.
Балкон би гепнувсь зверху, чи автобус впав звідкiльсь, -
Ось це то справдi було б дуже любо!
Повезло! Врешті решт повезло! -
Бачив бог, що дійшов я до точки! -
Самоскид в тридцять тисяч кіло
Мiй скелет роздробив на шматочки!
Ось лежу я на спині
Загіпсований, -
Кожен член у мене -
Розфасований
Вiдокремлено
До загоєння, -
Буде цілим все,
Й заспокоєним!
(2)
Шкода, що навiть праску не зловив ваш черепок, -
Сумую, як же мало все ж ви встигли! -
Яка ж це насолода - мати струшений мізок,
Це просто неймовiрно - гіпс на тілі!
Зараз в мене на грудях броня,
На руках - міцні гiпсовi лати, -
Так і хочеться гаркнуть: «Коня, дай коня!» -
І верхи поскакать iз палати!
Та лежу я на спині
Загіпсований, -
Кожен член у мене -
Розфасований
Вiдокремлено
До загоєння, -
Буде цілим все,
Й заспокоєним!
(3)
Шкода миттєвiсть ту, як вантажівка збила з нiг,
Бо в мареннях потому рік валявся -
І в нових відчуттях неперевершених своїх
Тодi, на жаль, я слабко розбирався.
Все окремо - віват лікарям,
Підв'язали до різних канатів, -
І ночами, клянусь люди вам,
Відчував я себе космонавтом!
І лежу я на спині
Загіпсований, -
Кожен член у мене -
Розфасований
Вiдокремлено
До загоєння, -
Буде цілим все,
Й заспокоєним!
(4)
Задавлена чутливicть, лише бiль - мiй результат, -
Ну що ж, ми почуття плюндруєм масно.
Зате я, як дитина, - весь сповитий аж до п'ят
Й оточений любов'ю повсякчасно.
З медсестрою вночi бачу сни,
В людях бачу найкращi лиш риси.
І, клянусь, що уже до труни
Я б залишився бранцем у гіпсу!
Ось
І лежу я на спині
Загіпсований, -
Кожен член у мене -
Розфасований
Вiдокремлено
До загоєння, -
Буде цілим все,
Й заспокоєним!
(5)
Було би добре, щоб не бачив я колишніх снів:
Вони - як гострий ніж для інваліда, -
Бо в сні я рвусь на волю з-під цих бiлих кайданів,
I сняться свічки, рими та корида ...
Ах, надійна ти, гіпсу броня,
Від того, хто захоче вкусити!
Та пригнічувать стало щодня,
Що почухатись маю просити, -
Бо лежу я на спині
Загіпсований, -
Кожен член у мене -
Розфасований
Вiдокремлено
До загоєння, -
Буде цілим все,
Й заспокоєне!
(6)
Так, я давно здоровий, та не хочу гіпс знімать:
Хай руки стали наче в слона бивні,
Хай ноги потончiшали - мені на це плювать,-
Зате здаюся значнішим й бiльш масивним!
А я гіпсом гримлю, наче гром,
Наступаю на п'яти без мiри.
Мені зручно здаватись слоном
І себе відчувать товстошкірим!
І по життю я iду,
Загіпсований, -
Кожен член у мене -
Розфасований
Вiдокремлено
До загоєння, -
Буде цілим все,
Й заспокоєним!
© Володимир Туленко. Переклад, 2019
КА-РА-ОКЕ:
https://www.youtube.com/watch?v=Bvr8s8ok6qA
*****
Владимир Высоцкий "Баллада о гипсе"
В. Абдулову
Нет острых ощущений - всё старье, гнилье и хлам, -
Того гляди, с тоски сыграю в ящик.
Балкон бы, что ли, сверху, иль автобус - пополам, -
Вот это дело, это подходяще!
Повезло! Наконец повезло! -
Видит бог, что дошел я до точки! -
Самосвал в тридцать тысяч кило
Мне скелет раздробил на кусочки!
Вот лежу я на спине
Загипсованный, -
Каждый член у мене -
Расфасованный
По отдельности
До исправности, -
Всё будет в цельности
И в сохранности!
Эх, жаль, что не роняли вам на череп утюгов, -
Скорблю о вас - как мало вы успели! -
Ах, это просто прелесть - сотрясение мозгов,
Ах, это наслажденье - гипс на теле!
Как броня - на груди у меня,
На руках моих - крепкие латы, -
Так и хочется крикнуть: «Коня мне, коня!» -
И верхом ускакать из палаты!
И лежу я на спине
Загипсованный, -
Каждый член у мене -
Расфасованный
По отдельности
До исправности, -
Всё будет в цельности
И в сохранности!
Жаль, был коротким миг, когда наехал грузовик, -
Потом я год в беспамятстве валялся -
И в новых, интересных ощущениях своих
Я, к сожаленью, слабо разбирался.
Всё отдельно - спасибо врачам,
Всё подвязано к разным канатам, -
И, клянусь, иногда по ночам
Ощущаю себя космонавтом!
И лежу я на спине
Загипсованный, -
Каждый член у мене -
Расфасованный
По отдельности
До исправности, -
Всё будет в цельности
И в сохранности!
Задавлены все чувства - лишь для боли нет преград, -
Ну что ж, мы сами часто чувства губим, -
Зато я, как ребенок, - весь спеленутый до пят
И окруженный человеколюбьем!
Под влияньем сестрички ночной
Я любовию к людям проникся -
И, клянусь, до доски гробовой
Я б остался невольником гипса!
И лежу я на спине
Загипсованный, -
Каждый член у мене -
Расфасованный
По отдельности
До исправности, -
Всё будет в цельности
И в сохранности!
Вот хорошо б еще, чтоб мне не видеть прежних снов:
Они - как острый нож для инвалида, -
Во сне я рвусь наружу из-под гипсовых оков,
Мне снятся свечи, рифмы и коррида...
Ах, надежна ты, гипса броня,
От того, кто намерен кусаться!
Но одно угнетает меня:
Что никак не могу почесаться, -
Что лежу я на спине
Загипсованный, -
Каждый член у мене -
Расфасованный
По отдельности
До исправности, -
Всё будет в цельности
И в сохранности!
Так, я давно здоров, но не намерен гипс снимать:
Пусть руки стали чем-то вроде бивней,
Пусть ноги истончали - мне на это наплевать, -
Зато кажусь значительней, массивней!
Я под гипсом хожу ходуном,
Наступаю на пятки прохожим, -
Мне удобней казаться слоном
И себя ощущать толстокожим!
И по жизни я иду,
Загипсованный, -
Каждый член у мене -
Расфасованный
По отдельности
До исправности, -
Всё будет в цельности
И в сохранности!
© Владимир Высоцкий. Текст, музыка, 1972
Свидетельство о публикации №119042807452