Матвія 28, 1–8
Переливались роси на світанку,
Спішили в сад засмучені жінки.
Не сонця схід стрічали спозаранку —
Сумні були їх лиця і думки.
Не бачили вони роси на квітці,
Не вабив спів пташиний у саду:
Їх любий Вчитель третій день в гробниці...
Туди вони з глибоким сумом йдуть.
Та біля входу у гробницю хто це,
На камені відваленім сидить?
Одежа біла сяє, ніби сонце!
І варта впала, затремтівши, вмить.
«Не бійтесь! — голос ангела почули. —
Не бійтесь! Він воскрес, як говорив.
Скажіть це учням!» — і жінки збагнули,
Ту істину, що ангел їм звістив.
Побігли, поспішили розказати
Про радість незбагненну і святу.
Тож поспішімо й ми хвалу віддати
Воскреслому Спасителю Христу!
~ДЛВ~
Переливались роси на свiтанку
© Copyright: Любовь Дуля Шевчик, 2019
Свидетельство о публикации №119042800346
Свидетельство о публикации №119042800346
Рецензии