Останнiй вiрш, утворений вночi

Останній вірш, утворений вночі, не йде,
не хоче жити самостійно.
Він ще в душі здригається постійно,
немов зі мною бесіду веде.

А інші йдуть – немає вороття.
І так далеко, що й не пам'ятаю.
А цей ще кожним словом пригортає.
Не здатний жити ще своїм життям?..

Здавалося б, на те нема підстав,
та заглядає, мов дитя, у очі...
Можливо, щось мені сказати хоче.
Можливо, я йому не все сказав...


Рецензии
Казалось бы, на то нет оснований,
да смотрит всё в глаза,как малое дитя...
Быть может, что-то мне сказать он хочет.
Быть может, я ему чего-то не сказал...
С огромным уважением к Вам и вашей поэзии

Софья Измайлова   29.04.2019 10:02     Заявить о нарушении
Спасибо Вам!

Миклош Форма   29.04.2019 10:16   Заявить о нарушении