душа як сито

кажуть
раю земного нема
просто Бог
пронизає все суще
зріє доля
на кавовій гущі
проглядають
пробіли
і тьма

ніби зелень
а начинка
гниль
та розходження
слова
і діла
в сірій масі
завжди більше тіла
а у світлі
душі
і зусиль

мокрий порох
і кулі без крил
тінь вагання
і сонце
в клітинці
множина
розтає
поодинці
а розрада
шукає мірил

а війна
ненаситна
вона
кожен ранок
пожива для ями
мов гриби
розростаються
храми
щоб амінь
від душі виринав

сходи в небо
давно без перил
море вітру
гуляє думками
слова золото
майже вже
камінь
як питання
про кровне Курил

а весна
пробиває борти
потонути
у ній
значить жити
це коли
не душа вже
а сито
крізь яке
просіваєшся
ти

26 Квітня, 2019


Рецензии
A Spirit’s akin to the Matrix of Heaven
Eternal its gleam under wings of the Raven…
Of starry, enchanted and boundless sky
Enthralled with the legends of ages gone by…
Men seek for the wonders in lands far away,
Upon lofty mountains or depths cold and grey…
In search of their essence for ruins they delve,
Forgetting the essence of wondrous self,
That luminous spite, everlasting and pure
In which Light of Heaven shall ever endure…
As well the Path to The Beauty sublime,
That Matrix eternal beyond space and time…

Мге   29.04.2019 03:19     Заявить о нарушении
Such a profound poetry, great thoughts and wonderful rhyming!

Юрий Лазирко   16.05.2019 21:54   Заявить о нарушении
You and St. Augustin have inspired these verses… The world we see without is the reflection of the world within, for the heart and spirit filled with virtue seeks for virtue in the world and finds it increasing it in oneself. Your poetry have inspired and consoled so many readers, and I am grateful to find myself amid their great and mighty host…

Мге   17.05.2019 03:59   Заявить о нарушении