Метаморфози весни

Зимова душа до землі приросла,
та крила вже рвуться у хмари,
неспокій весна у серця принесла,
прогнавши зимові примари.

Така ще цнотлива ця юна весна,
оманлива, ніжна хитрунка,
учора весела, сьогодні сумна,
то відьма, то добра чаклунка.

Сміється і плаче, прилине й втече,
пригорнеться, й зникне в тумані,
п'яніє душа від смарагду очей,
і тоне, немов в океані.

Недовго втікачка блукала в світах,
на ранок вернулася цвітом,
й душа закружляла в її пелюстках,
засяявши вмить самоцвітом.

24.04.2019


Рецензии