Квітчаючи діву з надією,
Вплітаючи срібний вінок,
Матуся ділилася мрією
Наповнена теплих думок.
Долонями гладила коси,
Та білу шовкову вуаль,
На віях світилися роси,
Виблискує наче кришталь.
Сьогодні світліше оселя,
Під ноги стелись килимок
А в серці, одної пустеля,
Бо геть подається струмок.
Весна залиша сиву осінь,
Та й дуже далеко, на жаль,
Де в небі між хмарами просінь
А замість смереки мигдаль.
Як пташка пригорнеться тиха,
З молитвою Пречиста прийде,
І замість неньки від лиха,
Її на чужИні знайде.
Мати нареченоi
© Copyright: Алевтина Скорая, 2019
Свидетельство о публикации №119042402306
Свидетельство о публикации №119042402306
Рецензии