Бува, як зареву від самоти…
Хіба ж і ви її не пізнєте?
Кричу - Сашко Антоненко, де ти,
Мисливцю, риболове і поете!
Питання є – чі ти відповіси,
Я голову цим сивую морочу
Де ділись нашіі юнії часи
І хто забрав наснагу парубочу.
Та ти ще гідний показакувать,
Ще риєшь землю босими ногами,
І ще моменти можуть існувать,
В які тебе не вдержишь берегами.
Бо ти ще той, як дідів самогон!
Один ковток і ніс як помидора,
І навпростець крізь пластик і бетон
Проскочиш урочисто і бадьоро.
А ще ж актор! Співак на всі баси!
А як тесляр – це справа компліментів!
А я йому про юність, про часи
І безліч недолугих елементів…
Бувай чуваче, хай тобі щастить,
Хай на здоров'я тільки тобі п'ється,
І зрозуміло - хай тобі віршить,
І хай до тебе сонечко сміється.
Антоненко Олександру
© Copyright: Доктор Эф, 2019
Свидетельство о публикации №119042002763
Свидетельство о публикации №119042002763
Рецензии