Чому так не блищать яскраво зорі.
Зникає блиск пурпурний з них.
Та мовчазно подивляться на землю.
Та тільки співчування шлють.
Вкриває попіл нашу землю.
Стоїть похмуро, мовчазна.
Та л,єтся кров людська, не вино.
Отруйне зілля посіда в людські серця.
Стає потворним, не людське життя.
Серця мов камінь, кам,яніють.
Не пригостить ніхто.
Ніхто не обізветься.
Та тільки мовчазно поглянуть в слід.
Рука повисла від напруги.
Не має доброти , згаса.
Та по хатам сховались люди.
Немає діла ні до кого, їм.
Сусід сусіда не пізнає в обличчя.
Згаса тепло душі.
Та зіроньки тихенько поглядають.
Стурбовані.
Що люди, Ви зробили, зі своїм життям.
Яскрав зор
© Copyright: Александра Мошкович, 2019
Свидетельство о публикации №119041907038
Свидетельство о публикации №119041907038
Рецензии