***
Доволі в світі сліз і голосіння,
доволі бруду всякого й багна!
Де ще знайти мені святе терпіння?
Здається, випили його давно до дна!
Уже набридло лити марні сльози
і гнутися під тягарем невдач!
Коли вже спокій серце підморозить,
аби не рвалося з моїх грудей навскач?
Коли вже сильним світу стане доста:
їх грошей, влади й іншого добра?
Та, совісті достукатись не просто
до їх свідомості, бо совість замала.
Та й ту, малу, вони кудись запхали!
Можливо десь вона таки пищить –
отруєна й придушена тим салом,
що й на серцях у них лежить, як щит!
Листопад 2017.
Когда уже насытятся?
© Copyright: Карпенко Наталия, 2019
Свидетельство о публикации №119041505897
Свидетельство о публикации №119041505897
Рецензии