Настала нiч... Зоряное монисто

                Игорь Ярин
 
  Настала ніч. Яка ж то ніч без сну!
  І Місяць знов між хмарами спливає.
  На одиноку пОночі сосну
  сідає зірка.
  Десь за небокраєм
  багряне полум"я обійняло весь світ
  і зорі пробиваються крізь листя...
  В ту навіжену квітнучу весну
  я йшов до тебе з зоряним намистом.

  Було давно. Чи й бУло взагалі?
  Ті спогади, напевно, ненавмисні.
  Я дякую весняній тій імлі...
  Та все проходить на святій землі.
  І десь поділось зоря


            (Мой перевод на русский)

     ЗОРЯНОЕ МОНИСТО
 
Какая ночь! Теперь я не засну...
Вот месяц вновь меж тучек выплывает.
В ночИ на одинокую сосну
Садится зоренька... И небо краем,

Багряным пламенем охватит мир.
Пробились зори яркие сквозь листья...
В кипучую цветущую весну
Я нёс тебе зоряное монисто.

Давно ль то было, было ль вообще!
Воспоминанья, или всё мне снится?
Но благодарен я весенней мгле.
Всё-всё проходит на святой Земле...
Куда ты делось, звёздное монисто?