Навпрочуд дивні в нього рухи
На кшталт дихання поза речі
Ті речі, що стискають руки
А подумки здіймають плечі
.
Не привітатися зі снами
Не пожурити сиві дні
Розбіжності стають листами
Судові межі наче пні
.
Скарби на захід, сонце важить
Невтримний світу кілометр
Навпрочуд дивно, а хто скаже
Що та дорога сантиметр?
.
Мабуть у віршах легше спати
Думкам і мисленню коханих
Авже ж бо має легше стати
Та ні, не має веж здоланних
.
Бо самотужки важко пливти
За крок до рефлексії сердце
Чекай, бодай самотнім жити
Спіткає доля? Є в тім герци?
.
Зненацька емоційні фани
Несуть свої яскраві флаги
А ліпше - філіжанка кави
Примхливі ласощі-топчани
.
Вирує в світі краща доля
Створив яку, радіє сердце
Невже на то не наша воля?
І ми чужі взуваєм берци?
.
Але навпрочуд дивні рухи
Збентежене навік дихання
На терезах думки та звуки
І хибно зважене кохання
Навпрочуд дивнi в нього рухи
© Copyright: Эрика Маркон, 2019
Свидетельство о публикации №119041406146
Свидетельство о публикации №119041406146
Рецензии