***
Іще вітри над нами віють
і буря знов вітрила рве!
На бога тільки ще надія
маленьким човником пливе.
Та човник губиться у хвилях
турбот буденного життя,
а богу, звісно ж, тільки милі
покора, вірність, каяття!
Війна, що тліє в пожарищі
нам гнів розпалює в серцях, -
ми ні на йоту ще не ближче
до переможного кінця.
Душа волає: «Дайте миру!
Життя в людини лиш одне, -
так прикро, що в буремнім вирі
воно в стражданнях промайне!»
Але комусь миліша буря, -
хтось на зґвалтованій душі,
так підло, десь за тихим муром,
ще й наживає бариші!
Жовтень 2017.
Кому милее буря?
© Copyright: Карпенко Наталия, 2019
Свидетельство о публикации №119041405799
Свидетельство о публикации №119041405799
Рецензии