За лiто заплачено... Наталка Фурса

Оригінал:


За літо заплачено. Більш не прийму рахунків.
Вгортаю у листя опале і в сніг новий
холодну копійку прощального поцілунку –
із неї не зійде на весну і кущ трави.
До нитки роздягнена осінь відправ не служить.
Сльоза золоте перетворює на руде.
І щ; у душі залишилося? – Тільки мужність.
Як гривня, відкладена в сховок на чорний день.
Та дні іще білі – і холодом студять пам’ять,
і крига натягує б;льма на каламуть.
Я в небо викочую сонце – важке, як камінь, –
руками, та хмари утримати не дають…
За літо заплачено. Більше боргів немає.
Та з чим зустрічати я буду нову весну? -
На нуль не буває відсотків, бо навіть в раї
не вродиться ягідка добра на полину.
...Поскрипує сніг у долонях, що ліплять грудку.
Порипує стежка від осені до весни.
І стогне в землі, дуже глибоко, незабудка –
нарощує сині відсотки на чорні сни.
© Наталка Фурса.


Аватар Автора оригинала


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


За лето заплачено. Больше счетов не приму я.
Но спрячу в опавшие листья и в новый снег
тот грошик холодный прощального поцелуя –
а вдруг из него что-то вырастет по весне?..
До нитки раздетая осень в церквях не служит.
Слеза золотое порой превращает в медь.
И что остаётся в душе?.. – Только слиток мужеств.
Как гривенька в тайнике, что  на чёрный день.
Но дни ещё белые – холодом студят память,
Бельмо ледяное на ила ложится муть.
И в небо я выкатить солнца тяжёлый камень
Стараюсь руками, но тучи мне не дают…
За лето заплачено. Больше долгов не знаю.
Но с чем же встречать весну?.. холодит висок.
На ноль не бывает процентов: ведь даже в рае
на горьком не вызреет ягоды сладкой сок.
Хрустит снег в ладонях, что твёрдую лепят  грудку.
Тропинка скрипуча от осени до весны.
А где-то под спудом – синеет ли? – незабудка,
Процентик надежды на чёрные наши сны…