За тёмной прядью перелесиц. Сергей Есенин
За темрявою прядкой перелесиц.
Примружено спостерігає синива.
Ягня кудрявий полумісяц,
Гуляє в степовій траві.
Там озеро затихло з осокою .
Бодаються його рога.
Мов здалека ти бачиш одиноку тропу.
Вода розкачує низенькі берега.
Полог зелений степовий,
Кадить черемуховим димом.
По склонах долиной сповзає він.
Там осторонь ковильної пущини.
Дорога серцю рівністю співа.
Та де ніде в таємній гущі,
Згасає потайки туга.
Солончака окови,
Вони бриньчать на їх ногах.
І ти, як я в печальній требі.
Назавжди забуваєш,
Хто друг тобі,
Хто ворог твій,
На все останнє житія.
Хмаринки пурпуровим блиском,
Пливуть здалечини.
Навіяв тугу голубизною неба.
А ти мов в темряву полинув.
Та кандали Сибіру бачиш,
Лише ті гори Уральського хребта.
Свидетельство о публикации №119040905977