Василий Стус. Уже ни смерти и ни жизни нет...

Уже ни смерти и ни жизни нет,
и стольный град исчез, как пес приблудный,
и от избытка слез глаза ослепли,
и ни возврата, ни дороги нет.
Живи, как есть. С тобою - целый свет.
И ты - в нем, или может, он  с тобою,
и горе, подружись, с бедою,
чей в небе протянулся след.
Вельможа-вечность, как во хмелю, спит,
вельможа-тьма с ней рядом, развалившись,
и тот, кто шел, тот не услышит больше
своей свободы властную корысть.
Неси, дорога! Задержись-ка, темь!
Плени меня, мой космос ненасытный,
ведь я твой брат, я брат любимый твой,
так, как сестра предавшая ты, цель!

Оригинал:

Василь Стус.І вже нема ні смерти, ні життя...

І вже нема ні смерти, ні життя,
і стольний град почез, мов пес одбіглий,
і вже осліплі очі геть одвільгли,
нема — ні шляху, ані вороття.
Існуй, як є. З тобою — цілий світ.
Чи ти — у нім, чи може, він з тобою,
заприязнися, горе, із бідою,
котрої в небі пролягає слід.
Вельможна вічність, ніби п’яна, спить,
вельможна темінь поруч розкошує,
і той, хто рушив, більше не почує
своєї волі владну ненасить.
Неси, дорого! В’язни, темното!
Рабуй мене, мій всесвіте захланний,
бо я твій брат, я брат тобі коханий,
так, як сестра зрадлива ти, мето!