Поправити свiтильники спiшiть

Ми Богом вибрані від цього світу,
Він нас простив і, як дітей, прийняв.
Тягар гріха, що серце й душу гнітив,
Там на Голгофі в Сині розіп’яв.

Ми прощені, бо є любов Господня,
Що має владу всім прощать гріхи,
Але чому у серці досьогодні
Ми носимо образи й гнів лихий?

Ми без жалю жбурляємо каміння
В того, кого Христос давно простив!
Можливо,  брат чекає розуміння?
А ми - довіри рушимо мости.

Можливо, нам потрібно руку дати,
Підтримати в дорозі нелегкій,
А не камінням зразу закидати...
Хто право дав нам це? Хто ми такі?

Можливо на дорозі брат втомився?
Гора випробувань над ним встає!
Не маючи підтримки - зажурився.
Ми ж легко волю осуду даєм...

Любові вогник вже давно згасає,
А як де далі жити, далі йти?
Коли у серці радості не має,
Коли не бачим вірної мети.

Ніщо нечисте не ввійде у небо,
Звучать слова у Біблії святій,
Тому очистити нам душі треба,
Покаятись в своїх гріхах, мерщій.

Тоді, Господь Своє благословення,
Пошле в серця і радість дасть душі!
Спішіть простити і просіть прощення,
Поправити світильники спішіть!
~ДЛВ~