Подивись, дівчино, сонечко сідає,
Чабан з полонини вівці завертає,
На тебе, кохану, парубок чекає,
Не барися, мила, нічка закликає.
Пригорну до серця я свою кохану,
Та любов між нами навік не зів’яне,
Під Чумацьким Шляхом будемо блукати,
Навіть не почуємо, як позвуть до хати.
Серденько тріпоче у дівочих грудях,
Як мала пташина. «Що ж там далі буде?
Чи підпишуть згоду батьки на весілля?
Чи сватам відмовлять?» «Заспокойся, мила.
Я тебе не кину, щоб нам не робили,
І з тобою буду, поки маю сили.
Убіжимо разом, ген, аж за Черемош,
Буде наше щастя з бідою впереміш.»
Побачення
© Copyright: Владимир Ружицкий, 2019
Свидетельство о публикации №119040600154
Свидетельство о публикации №119040600154
Рецензии
