Йшов по вулицi дивак...
Вигляд був його дивацький:
Довгий вицвілий піджак,
У якійсь картатій шапці.
Йшов дивак, повісив носа
А кругом була весна.
Він дививсь з-під лоба скоса
А весна собі цвіла!
Він не чув пташиних трелів,
Навіть сонця не помітив,
Й сонячних віолончелів.
Лише піт зі скроні витер.
Не помітив трав зелених,
І людей, що усміхались.
Що листочки клейкі з клена
Щиро руки простягали.
Раптом золотий промінчик
Бризнув сміхом йому в очі
Серце - льодяний камінчик
Розтопив! Воно тріпоче!
…Йшов по вулиці дивак
По калюжах, як по небу,
Усміхався просто так,
Дивувався навіть з себе!
Свидетельство о публикации №119040407422
С душевным теплом и любовью, Вера.
Вера Осыка 30.06.2019 19:13 Заявить о нарушении
Обнимаю)))
Валентина Козачук 03.07.2019 18:08 Заявить о нарушении