ПОСИДЕНЬКИ.
На колоді під оріхом
Вечір ждали жіночки.
Забавлялися насінням
Та й сплітали всі сплітки.
« На дріджах муку вчинила
Розтопила у печі,
На сватання попросила
Донька свіжі калачі».
«Щось не чула, щось не чула.
Нареченим буде хто!»
« Та просила щоб мовчала.
Той, розведений Петро!»
«Щоце він заженихався!
Мабудь, третю вже бере».
« Та яку там третю. Він же
Щоту жінкам не веде».
«І до нього бачте липнуть
Молодиці, ще й твоя.
В неї що, перше кохання,
Коли вийде за Петра!»
«Щось не чути за Миколу.
Та й Альошка щось мовчить.
Ніколи їм глянуть в гору
А дівчат аж став тріщить».
«Ой дівчат, як хвиль у морі.
Деж вони, чоловіки.
Ну скажіть, НАДІЯ, ОЛЮ,
Ми з чужими ж не жили».
МІСЯЦЬ ПОВЕН ВИГЛЯДАЕ:
«Мабудь, тісто підійшло,
Я піду, а ви гуляйте,
Скоро явиться Петро».
1 листопада 2008 року.
Посиденьки
© Copyright: Алексей Кириченко 11, 2019
Свидетельство о публикации №119040401538
Свидетельство о публикации №119040401538
Рецензии