Про долю
Доля ,що мені судилась,
Що у снах віщуйних снилась.
Трохи десь гріхом спокута
Є любов в ній ,є роспута.
Все я мушу пережити,
Де що зрозуміти в світі,
Де хто має все прийняти
Навіть, що не зміг я дати.
Може хтось трима образу,
Корчить декого від сказу.
Хтось від спогадів радіє,
Бо комусь добро я діяв.
Люди мають зрозуміти,
Що усіх хотів зігріти.
Та вогонь не тільки гріє,
Ще від нього попіл тліє.
Моє слово так різниться,
З ним я можу помолиться.
Комусь можу правду мовить,
Що той ,хтось ,почне злословить.
Але хочу ,щоби знали
Всі ,кого думки плекали.
Моє серце доки б’ється,
Поки поруч хтось сміється
Поки я у бік свій чую,
Що комусь любов дарую.
Але в мить не стане битись,
Коли всі почнуть журитись.
Сосєдка О.Д. 28.12.2018 р.
© Copyright: Александр Соседка, 2019
Свидетельство о публикации №119040208998
Свидетельство о публикации №119040208998
Рецензии