Скільки ходжу я самотній
По білому світі?
Дні дитячі безтурботні
Канули вже в літу.
То було вже так далеко,
Років за пів сотні.
Принесла мене лелека,
Ніби то сьогодні.
Скинув птах до рук матусі
Дивне немовлятко,
У чудовому був дусі.
Мій щасливий татко.
Мріяв ,щоби народився
Козачок-нащадок.
То ж тепер не помилився ,
Після двох дівчаток.
Ніби то було, ще вчора,
Підростав хлопчисько.
Час ,нажаль,минув так скоро,
Вже і старість близько.
У свідомості зі мною
Живі мама й тато.
Щастя маю я з горою,
Друзів теж багато.
Добігає кінця вірш мій,
Але будуть жити
Всі мої дитячі мрії,
Їх продовжуть діти.
Сосєдка О.Д. 07.11.2018 р.
Спогади
© Copyright: Александр Соседка, 2019
Свидетельство о публикации №119033107367
Свидетельство о публикации №119033107367
Рецензии